Хронічні неінфекційні захворювання спричиняють близько 90 % всіх смертей в Україні. Одне з найбільш поширених хронічних неінфекційних захворювань –інсульт. Він загрожує кожному п’ятому українцю. І вже багато років він на другому місці серед причин інвалідності та смертності як у світі, так і в Україні.

Прогнози показують, що за умови використання підходу “все як завжди” тягар інсульту не зменшиться в наступному десятилітті або після нього. Важливим фактором, який цьому сприяє, є те, що в період 2017–2050 роки число літніх людей в Європі зросте, згідно з прогнозами, на 35% . На щастя, є переконливі докази того, що інсульт відноситься до захворювань, які надзвичайно піддатливі до запобігання, лікування й контролювання, й існує потенціал для різкого зменшення тягаря інсульту та його довготривалих наслідків. Однак, для цього потрібні спільні дії міністерства охорони здоров’я, інших урядових органів, наукових організацій і товариств з підтримки хворих з інсультом, а також медичних працівників, клінічних і доклінічних дослідників, фармацевтичних компаній та виробників медичного обладнання.

План дій боротьби з інсультом у Європі на 2018–2030 роки  – ESAP (European Stroke Action Plan) – підготувала Європейська організація інсульту (ESO – European Stroke Organisation) у співпраці з Європейським альянсом боротьби з інсультом (SAFE – Stroke Alliance for Europe). Українською мовою настанову переклала ГО “Українська асоціація боротьби з інсультом”.
План дій надає встановлює цільові показники для впровадження доказово обґрунтованих профілактичних заходів і видів допомоги при інсульті до 2030 року.

Спеціалісти визначили чотири стратегічні цілі на 2030 рік:

1. зменшити на 10% абсолютне число інсультів в Європі
2. лікувати ≥90% всіх пацієнтів з інсультом в Європі в спеціалізованих інсультних блоках
3. мати національні плани боротьби з інсультом, що охоплюють весь ланцюг надання допомоги
4. повністю впровадити національні стратегії з мультисекторальних втручань в сфері охорони здоров’я

План включає в себе сім сфер діяльності:

• первинну профілактику
• організацію допомоги при інсульті
• лікування при гострому інсульті
• вторинну профілактику
• реабілітацію
• оцінку результатів лікування при інсульті
• оцінку якості допомоги і життя після інсульту

Первинна профілактика

Первинна профілактика інсульту є складовою частиною як первинного рівня медичної допомоги, так і суспільної охорони здоров’я. Профілактика інсульту, яка включає як медикаментозні, так і немедикаментозні втручання, спрямована на багато з тих самих факторів ризику, які сприяють розвитку інших серцево-судинних захворювань (ССЗ) . Таким чином, первинна профілактика інсульту має два невід’ємних компоненти, які можуть реалізовуватися на різних рівнях.

По-перше, заходи щодо пропаганди здорового способу життя, такі, як відмова від тютюнопаління та обмеження споживання алкогольних напоїв, можуть бути реалізовані на рівні окремого пацієнта.

По-друге, зменшення забруднення повітря і поліпшення соціально-економічного стану і підвищення освітнього рівня вимагають вжиття заходів на урядовому та суспільному рівні.

Вплив на фактори ризику.

Десять факторів ризику, що піддаються виправленню, можуть обумовлювати переважну частину ризику інсульту в різних вікових групах, в осіб різної статі та етнічної приналежності.

Цими факторами ризику є:

• артеріальна гіпертензія,
• тютюнопаління, дисліпідемія,
• нездорове харчування, фізична інертність,
• ожиріння,
• цукровий діабет,
• ішемічна хвороба серця,
• надмірне вживання алкогольних напоїв і психосоціальні чинники .

Є незаперечні докази того, що лікування, спрямоване на усунення факторів серцево-судинного ризику, знижує ризик інсульту, проте цільові рівні в первинній профілактиці менш суворі, ніж у вторинній профілактиці, і залежать від супутніх захворювань, таких як цукровий діабет і активне тютюнопаління; ці цілі можуть відрізнятися у чоловіків і жінок .

Регулювання артеріального тиску.

Поширеність артеріальної гіпертензії у людей старше 18 років в Європі коливається в межах 20–40% . Із числа тих, хто отримує медикаментозне лікування, тільки меншості вдається досягти стійких цільових рівнів артеріального тиску .

Тютюнопаління.

У більшості європейських країн стійке зниження тютюнопаління серед чоловіків і жінок відзначається починаючи з 1990 року. Однак 10–28% дорослого населення в європейських країнах продовжують палити .

Ожиріння, харчування і фізична активність.

Поширеність надмірної маси тіла та ожиріння різко підвищилася протягом останніх 25 років. Національні програми зі зменшення споживання кухонної солі були успішними у багатьох європейських країнах, і отримані переконливі докази їх впливу на зниження смертності від серцево-судинних захворювань в деяких країнах. Крім того, 6 із 10 європейських громадян не досягають рекомендованих ВООЗ 150 хв/тиждень фізичної активності помірної інтенсивності .

Дисліпідемія.

Число людей, які не отримують лікування у зв’язку з дисліпідемією, зменшилася за останні 25 років, але ступінь дотримання режиму лікування гіполіпідемічними лікарськими засобами все ще низький, при цьому менше половини пацієнтів довготривало дотримуються режиму лікування приз наченими лікарськими засобами.

Цукровий діабет.

Лікування хворих із цукровим діабетом може бути організовано в амбулаторних клініках або в системі первинної медичної допомоги, і координуватися спеціалізованими медичними закладами. Відсоток пацієнтів з адекватним контролем цукрового діабету може бути оцінений на основі рівня глікованого (глікозильованого) гемоглобіну (HbA1C).

В умовах європейських країн можуть бути використані таблиці Систематичної оцінки коронарного ризику – SCORE (Systematic COronary Risk Evaluation), оскільки вони розроблені з урахуванням змішаного європейського населення.
Шкала оцінки загального ризику ССЗ SCORE

Градація рівня ризику за шкалою SCORE

• Дуже високий
  SCORE ≥ 10%
• Високий
  10% > SCORE ≥ 5%
• Помірний
  5% > SCORE ≥ 1%
• Низький
  SCORE < 1%

Зважаючи на ці фактори, а також на вік, можна визначити ймовірність інсульту протягом найближчих 5 чи навіть 10 років. Тож лікар може порадити пацієнту, як зменшити цей ризик на 50-80 %.

Якщо ж у людини є підозра на інсульт, треба негайно звернутися по медичну допомогу. Адже це – невідкладний стан. Від того, наскільки швидко та якісно у перші години інсульту пацієнт отримає медичну допомогу, залежить його одужання та якість подальшого життя.
Стала і конструктивна співпраця медичних працівників первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги, ймовірно, буде мати ключове значення для ефективної первинної профілактики.